Як часто Ви ставите питання: куди піти в Києві? коли до Вас приїхали гості. Для мене це питання стало більш-менш ясним ще на початку минулого року, коли я вперше відвідав ресторан Канапа. Це місце мені дуже запам’яталося. Тут є своя певна атмосфера і свій настрій. Цей ресторан не можна назвати дорогим або дешевим. Він коштує своїх грошей. Але про все по порядку.

Поїздка в Ресторан Канапа

Після того, як ми з моїм гостем побували в резиденції президента-втікача Віктора Януковича в Межигір’ї, ми дуже зголодніли і нам потрібно було вирішити, куди везти нашого знайомого трапезувати. У Києві повно національних ресторанів, але вони для мене нічим не примітні, немає в них якоїсь родзинки, а може я просто мало ходжу по ресторанах. А ось ресторан Канапа, це якраз те, що треба, ресторан із родзинкою. Це місце має, на мою думку, запам’ятається надовго. А якщо не запам’ятається, принаймні, я сподіваюся, що асоціюватиметься з одним із місць, де можна смачно поїсти в Києві .

Мій гість, крім Межигір’я, хотів побачити вул. Воздвиженську з її скандальними будівлями, і ми вирішили спочатку заїхати туди. Походити там і пофотографувати. До речі, якщо Ви вирішите поїхати до ресторану Канапа на Андріївському Узвозі машиною, не рекомендую Вам розглядати Воздвиженку, як місце для паркування. Коли ми там були там був справжній транспортний колапс! Люди припаркувалися вздовж дороги у два ряди. Завдяки цьому, ми були свідками криків і різного роду істерик водіїв, які намагалися там розминутися.

Йдучи елітною вулицею, де розташовуються ресторани, бутіки, готелі та інші заклади, що позиціонують себе як преміальні, ми переступали через роздовбані палети, гори будівельного сміття та інший мотлох. На Воздвиженській якось безладно припарковані машини, між ними доводиться маневрувати.

Перше враження

Наближаємося до нашої мети. Ресторан Канапа розташований, начебто, в невеликому дерев’яному будинку, збудованому в Російському стилі, за адресою Андріївський Узвіз, 19; на вигляд будівля не має примітного вигляду, але це відчуття оманливе.

Проходимо за ворота, і мене починає лякати кількість відвідувачів у дворі, зовсім не хотілося почути, що для нас не виявиться вільних місць.

 

Усередині нас люб’язно зустрічає штовханина людей у “фойє”, де можна здати свої речі до гардеробу, тішить тільки те, що ті, хто опинився там із нами, вже одягалися.

Роздягаємося, проходимо в приміщення ресторану. Одразу при вході, у мене, як у великого любителя сиру потекла слина, тут є сирний міні-магазин, у якому можна купити різні сорти сиру, виробленого в Україні!

Нас мило зустрічає адміністраторка і запитує чи є в нас резервація столу? У цей момент я злегка зніяковів, оскільки було б дуже незручно перед нашим гостем, якби нас не розмістили, адже резерву в нас не було. На наше велике щастя, хтось із гостей, які бронювали столик, не прийшли, і нам змогли запропонувати вільний стіл. Я починаю відчувати ресторанну атмосферу – робота кипить!

Перший зал оформлений в Англійсько-дачному стилі, з настільки мною улюбленими Черчелівськими диванами і масивними кованими люстрами. Із цим залом у мене виникла така асоціація, що в ньому б хотілося сидіти у вовняному теплому светрі, у шапці, як у Шерлока, та покурювати люльку, хоч я її і не курю. Але ця асоціація виникла тільки зараз, раніше коли ми вечеряли в цьому залі таких асоціацій не виникало, напевно через те, що тоді була весна і було тепло.

 

На жаль, цього разу нам запропонували сісти в другому залі, про існування якого я, звісно ж, підозрював, але ніколи в ньому не був. Другий зал менший і скромніший, на мене сильно тисне низька стеля, але тим не менш, у ньому досить затишна атмосфера.

Є і свої плюси, наприклад, справжній камін.

Що стосується меню, то всі страви варті того, щоб їх куштувати. Дуже багато різноманітної їжі, смак якої дуже важко уявити, не спробувавши її. Як я вже писав раніше, ціни в ресторані Канапа, не дешеві, але й не дорогі, я вважаю їх помірними. Страви варті своїх грошей. Для людей, у яких дохід не в гривні, ціни сміливо можна назвати смішними. Наприклад, де в Європі, в центрі міста можна купити Вареники за 3 Євро?

З урахуванням того, скільки людей було в ресторані, наше замовлення досить швидко прийняли.

Поки готували нашу їжу, ми пили чай. Чай, до речі, так собі. При замовленні чайника чаю, Вам приносять міні чайник на дві чашки. Після Азербайджану – для мене це нонсенс.

Контингент дуже різний, тут можна зустріти як велику сім’ю, що прийшла на обід, так і іноземного дідуся, який знайшов свою російськомовну онуку або племінницю в Україні.

Ціни доступні навіть для пенсіонерів.

Поки ми роздивлялися оточуючих і фотографувалися в кріслі поруч із каміном, нам принесли закуску – найсмачніший паштет, який я їв, це був паштет із цесарки і фазана. До речі, незважаючи на те, що паштет подають у консервній банці, його виробляють і закочують у ці бляшані баночки прямо в Ресторані Канапа, і він дійсно дуже смачний.

 

Страви Ресторану

До паштету подають дуже свіжий хліб, і поки Вам несуть перше, Ви можете насолоджуватися стартером, поки всі насолоджувалися – я, звісно ж, фотографував. Тому я отримав задоволення всіх відтінків, куштуючи той шматок, що залишився на фотографії нижче.

Як першу страву я замовив грибний суп. Я знав, що його замовлю ще тоді, коли ми тільки їхали в ресторан. Не через те що він такий смачний, а через те що коли його подають. Ви стаєте глядачем маленького гастрономічного шоу! Грибний суп у Канапе подають у спеціальній тарілці у вигляді спіралі, на дні тарілки розташована композиція з інгредієнтів. Офіціант наливає бульйон по спіралі, а ви спостерігаєте як бульйон повільно заповнює Вашу тарілку! Ось це саме те, що запам’ятовується і від чого я залишився перший раз в абсолютному захваті! А ще мені дуже сподобався авторський посуд із логотипом закладу, логотип надає шарму.

На друге я замовив чорні вареники з судаком, копченим салом, з соусом з ікри оселедця, як вони таке могли придумати? Смак цієї страви дуже специфічний, незабутній, мені дуже сподобалося. Сало зовсім не відчувається. У роті відчуваються легкі нотки рибного присмаку, а коли вам трапляється ікра, це як маленький бонус. Усі чари цього місця, напевно, полягають у тому, що навряд чи хтось стане готувати такі страви вдома.

 

Я впевнений у тому, що щоб приготувати такі ж вареники вдома, буде витрачено набагато більше грошей, ніж вони коштують у Канапі.

Ну і на десерт – Сало в Шоколаді. Українська імпровізація, сала насправді дуже мало, тож якщо хочете сала – краще просто купити сало 🙂

Скільки коштує їжа?

Мої друзі замовляли інші страви, їм у тарілку я об’єктивом лізти не став. Можу сказати, що ресторан Канапа – це один із моїх найулюбленіших ресторанів у Києві. Я рекомендую це місця для відвідування всім. Вартість трапези для трьох дорослих людей склала близько 1000 гривень, це приблизно $35. Ще одна рекомендація, обов’язково бронюйте столик . Ознайомитися з меню можна якщо тицнути за цим посиланням